АнтIн Головатий orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18448


(1744-1797) Антiн Головатий народився в козацькiй старшинськiй родинi. Коли йому ще не вмновiшлося навiть 13 рокiв, бать- до Кч i цi нсьiчоï ч > куреня 11 i. ïï >ï. або ж Новоï Сiчi, мiсце розташування зараз персбуваï старшинськiй школi. Вiн виявив рiдкiснi ш Я ш здiбностi: крiм вiйськовоï справи та математики. Ан гiн вив- ц& ‘Ш кщ РI ЩШШ чав музику й лiтературу. У хлопця був справжнiй талант, i вiн ” .” ‘. ;> ‘* складав вiршi, добре грав бандурi. . У неповнi J у кового старшини. » .) того часу без участi Amina Головатого не обходилося жодне носiдьство. вiiiськова делегацiя, переговори, укладай- ”< ня угод i. звичайно ж. походи та бойовi дiï. Уперше участi. /' у бою Антiн узяв у 1769 роцi, пiд час вiйни з Туреччиною. иШШШ' Уже годi к'ошовиii писар зайнявся грунтовним вивченням ” ” ‘f морськоï справи та досвiду морських походiв. У 1771 роцi вiн. як один i.; наiiдосвiдченiïïiпх козакiв, узяв участь у похо дi полковника Третяка на Очакiв iа в походi Якова (.'вiдлов- ' : ською на Дунай. Тодi Го.iоватпii почав вести спецiальний < Ж рпа.i боiiовнх д i i i ”> i складати лоцiю для цього рапон и Ш Н плавання. Автори теч м олодого козака як морсч>кою комап- i H R V * s дира швидко зростав: казали навi ть, що в ного жилах разом ‘ iз кровю тече морська вода, тож на морi вiн як удома. Пiсля завершення бойових дiй iмператриця Катери- тт Антiн Головатий на 11 раптом видала наказ про заселення козацьких зе мель росiянами, нiмцями та сербами. Отаман Петро Кал- нишевський намагався вiдстояти власнiсть товариства i навiть направляв до Петербурга спецiальне посольство, до складу якого входив i Головатий, але iмператриця вже вирiшила долю Сiчi, яка 1775 року була знищена. Антiна Головатого зi служби звiльнили, i до осенi 1787 року бойовий командир вiв мирне життя, але пiдтримував постiйнi звязки з давнiм приятелем Сидором Бiлим, i нарештi обоє умовили князя Григорiя Потьомкiна, губернатора Новоросiйського краю, дати дозвiл на створення Вiйська вiрних козакiв. 22 сiчня 1788 року рада колишнiх сiчови кiв обрала Антiна Головатого вiйськовим суддею новоствореного вiйська тобто дру гою особою пiсля кошового отамана, яким став Сидiр Бiлий. Однак уже 17 червня того ж року пiд час боïв пiд Очаковом Бiлий заги нув, i керування дiями козакiв повнiстю ляг ло на Головатого. Козацькi чайки продемон стрували своï можливостi в бою проти великих вiтрильникiв: за один день вороги козаки втратили 15 суден i понад 6 тисяч воякiв. Пiсля перемоги пiд Очаковом козацькi загони отримали назву Чорноморського козацького вiй ська, а флотилiя чайок Чорноморськоï коза цькоï флотилiï. Але взяти Очакiвську фортецю Суворову нiяк не вдавалося. Тодi Потьомкiн доручив подолати цю перешкоду Антiну Головатому. За одну нiч завдання було виконано, i над укрiпленнями було пiднято бiлу козацьку корогву. Так же швидко й вправно Головатий захопив потужну турецьку артилерiйську батарею на островi Березань, за що був нагороджений орденом Святого Георгiя. Шостого грудня того ж року, за наказом кня зя, козаки перенесли свiй кiш у гирло рiчки Бере- занки, щоб закрiпити за собою вiдбитi в туркiв землi. А в травнi 1779 року важко поранений ко шовий Захарiй Чепiга передав вiйськовi клейно- ди коша Головатому, i як наказний отаман Антiн на довгий час став єдиним командиром пiхоти, кiнноти та флотилiï Чорноморського козачого вiйська. У цiй якостi вiн керував узяттям Хаджи- бею (сучасноï Одеси), Аккерману (нинi Бєлгород- Днiстровський), Тяганi (зараз мiсто Бендери). Усi цi бойовi операцiï завершилися дуже вдало, тож Григорiй Потьомкiн подбав про те, щоб Го ловатого було нагороджено чином полковника росiйськоï армiï. Згодом козацьке вiйсько брало участь у взяттi турецьких фортець Табiя, Тулча, Усакча, Кiлiя та Iзмаïл. За штурм Iзмаïла Антiна Головатого було нагороджено орденом Святого Володимира, а кожного з його козакiв срiбною медаллю За отменную храбрость при взятии Измаила. Декабря 11 дня 1790. У серпнi того ж року ескадра прибула в Тем рюк на Кубанi. А Антiн Головатий у цей час вiв на Кубань сiмейних козакiв суходолом через донськi землi. Iз 12 622 осiб до мiсця призна чення дiсталося лише 8200, не рахуючи членiв сiмей; вони розселилися 38 куренями, зас нувавши Кубанське козацьке вiйсько. У 1794 Кубанський козак роцi переселенцi почали будiвництво столицi краю Катеринодару. Кубанськi козацькi полки згодом знадобили ся iмператрицi як сила для придушення народ них повстань у Польщi й для завоювання Азер байджану. Козаки ж тим часом страждали вiд незвичного клiмату та невiдомих хвороб. Вiйсько з дня на день знищували епiдемiï. Так, у Баку, куди направили козацьке вiйсько, спалахнула епiдемiя чуми. Антiн Головатий теж заразив ся цiєю хворобою. 28 сiчня 1797 року бригадир i кошовий отаман Чорноморського козацького вiйська помер. Козаки поховали свого ватажка десь у Ленкоранському районi Азербайджану. 28 червня 1791 року Чорноморське козацьке вiйсько взяло участь у штурмi фортецi Мачин. Це була остання операцiя для Чорноморськоï козачоï флотилiï. Пiсчя пiдписання в Галацi мирноï угоди, яке вiдбулося двома днями пiзнiше, козаки повернулися додому i почали готуватися до колонiзацiï вiдвойованих земель мiж Бугом i Днiстром саме це обiцяв товариству князь Потьомкiн, який розраховував таким чином забезпечити спокiй та безпеку у прикордоннiй смузi. Але 5 жовтня фельдмаршал раптово помер, а ЗО жовтня 1792 року iмператриця Катерина II вирiшила, що козакiв краще депортувати на Таманський пiвострiв на Кубанi. Тих, хто не заба жав переселятися, чекаю покрiпачення. Чорноморську флотилiю перевели на Кубань ще21 трав ня, до опублiкування царського наказу: чайки вийшли з Аккерману та Очакова у свiй останнiй морський похiд у вигнання.

АнтIн Головатий orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18448