<< Главная страница

Богдан Ружинський orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18256


(?1576) 11 травня 1573 року на польський престол зiйшов французький принц Генрiх Валуа, але вже 17 липня наступного року вiн вiдбув до Парижа: батько Генрiха, Карл IX, помер, i французька корона лишилася без володаря. Тож у Польщi почалося безкоролiв один iз найскладнiших перiодiв ïï iсторiï. А 8 вересня 1575 року в Украïну увiрвалася вiсiмдесятитисячна татарська орда, яка майже не зустрiла опору. Татари спустошили Волинь, Подiлля, дiйшли аж до Жешува, залишаючи по собi самi руïни та згарища. Першого жовтня чужинцi дiсталися до Львова. Населення охопила панiка; польськi воєводи виявилися неспроможними дати вiдсiч ворогу, але тут татарам довелося зустрiтися з козацькою армiєю Богдана Ружинсь- кого, якого в народi прозвали Богданком. В Острозькому лiтописi збереглася згадка про те, що козаки впадша за Перекоп, бордзо
великiï шкоди починили. Ружинський добре знався на татарськiй тактицi бою, тому орга- нiзував дiï свого вiйська таким чином, що про- тивник навiть не мiг наблизитися до напад- никiв. Кмiтливiсть ватажка походу дозволила козакам без усяких перешкод вийти в тил во- рога, захопити Перекопську лiнiю, взяти Ор i Кафу. Кримчаки були паралiзованi зухвали- ми дiями украïнцiв. Пiсля цього Ружинський повернув своє вiйсько на Бахчисарай i Козлов. А морськi заго- ни на чайках скерував до Сiнопу та Трапезунду, де йшла торгiвля бранцями- росiянами. Переля- каний хан швидко направив до нього послiв iз цiнними дарунками i благанням про мир. Визволивши декiлька сотень християн iз та- тарськоï неволi, гетьман узяв 15 знатних за- ручникiв i повернувся до Украïни. Пiсля такого розгрому Крим i Туреччина дов- го не могли оговтатися, тож в Украïнi та Польщi нарештi настали спокiйнi часи. Козаки отри- мали привiлеï, подарунки та статус окремоï вiйськовоï органiзацiï, що складалася з полкiв i сотень, зi своïми старшинами. Полк був також i адмiнiстративно- територiальною одиницею Украïну було подiлено на Чигиринський, Кор- сунський, Черкаський, Умань-Полтавський i Миргородський полки. Богдану Ружинському ж, як гетьману, вручили клейноди королiвське знамено, бунчук, булаву й вiйсько- ву печатку.
Козацтво давно вже мало за свого цього нащадка однiєï з княжих родин пiвнiчноï Волинi. Усе життя Ружинсь- кого було повязане з вiйськовою справою. Коли i за яких обставин вiн потрапив до низових козакiв, невiдомо. Але незабаром цього смiчивого й обдарованого вояка вже вважали ватажком. Авторитет Чу- жинського був настiчьки високим, що ко- заки довiрили йому вести переговори з Москвою i обiцяти росiйському урядовi захист вiд татарських набiгiв. Уряд Речi Посполитоï також визнавав ко- зацького ватажка i вимушений був рахуватися з ним. Десь узимку 1575року росiйський цар почав прохати козакiв наступного року виступити проти кримчакiв, якi за- напащували московськi землi. Однак ситуацiя наразi змiнилася: крiм ко-закiв, боронити Украïну вияви- лося нiкому, тож вояки Ружинсько- го ви- рiшили не вiдкладати похiд, а вирушити на Перекоп одразу.

Богдан Ружинський orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18256


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация