Данило Нечай orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18351


(1612-1651) Данило Нечай визначний вiйськовий i полi тичний дiяч, один з органiзаторiв нацiонально- визвольних змагань украïнського народу, похо див iз родини руського православного шляхтича. Перебiг його дитинства та юностi лишаються невiдомими. За одними даними, цей рiд мешкав у Мстиславському воєводствi, за iншими на Подiллi, i тiльки перед самою Хмельниччиною Нечаï перебралися на Киïвщину. Як би там не було, ще на початку 40-х рокiв 17 столiття ця ро дина пiдтримувала сталi вiдносини з мiсцевими козаками. На той час сам Данило Нечай займав посаду брацлавського полковника. За iсторичними документами, у 1648 роцi ко зацький ватажок подiляв намiри Богдана Хмель ницького, мав iз ним постiйний звязок. Саме Да нило став одним з органiзаторiв козацького повстання в Украïнi. Звiсно ж, i в боях iз поль ськими армiями полковник узяв найактивнiшу участь: напередоднi Пилявецькоï битви Нечай узяв пiд своє командування гарнiзон мiста Старо- костянтинiв. Пiд час походу в Галичину вiн зi своïми козаками захопив замок у Бродах, а потiм взяв в облогу Замостя. Якщо на початку бойових дiй Данило Нечай цiлковито пiдтримував батька Хмеля i його полiтику, то з часом його погляди на майбутнє Украïни змiнилися. Вiн очолив не примиренних, яких вистачало серед козацького керiвництва, i з того моменту мiж Данилом, якого гетьман вважав другою пiсля себе людиною у вiйську, i Богданом Хмельницьким почали точитися серйознi суперечки. Так, Нечай не був у захватi вiд Зборiвськоï угоди, бо мав переконання, що козацька армiя по винна продов-жити боротьбу, i шанси на перемогу над ворогом дуже великi. У квiтнi 1650 року, коли в Києвi проходили пере говори з комiсаром польського короля Адамом Киселем, полков ник почав вимагати, щоб жоден iз шляхти, а поготiв iз панiв римськоï вiри, не важився за лiнiю ïхати, тiльки аби слуг своïх, i то русинiв, до своïх маєткiв посилати. Коли ж в Украïну ста ла повертатися польська шляхта, полковник активно су проти вився цьому, заважаючи полякам панувати у власних маєтках. Нечай органiзував переговори з кримським ханом, сподiваючись отримати допомогу в боротьбi проти шляхти; крiм того, всу переч Зборiвськiй угодi, вiн зi своïми козаками захопив Шарго- Ю. Брандт Повернення роЭ i Брате. Полковник також органiзував економiчну блокаду переможцiв захiдних районiв Подiлля. Селян i мiщан iз тих земель вiн почав масово переселяти на козацьку територiю. I не дивно, що польський уряд уважав Данила Нечая одним iз найнебезпечнiших ворогiв, найгiршим бунтарем; король постiйно вима гав вiд Хмельницького показово покарати впертого полковника i засудити його до страти. Фортеця у Меджибожi. Сучасний вигляд
Наступного року полковник отримав особли ве завдання вiд гетьмана: йому доручалося очо лити авангард украïнськоï армiï. Першим кроком Нечая на цьому шляху стала поïздка до Брацла- ва, де розташувався його полк. Iз собою козаць кий ватажок привiз хоругов багату, шовкову, щирим золотом киïвськими черницями гаптова ну. Разом iз Нечаєм до Брацлава поïхали також його молодшi брати Iван (пiзнiше вiн став бiлоруським полковником) та Юрiй. Богдан Хмельницький ставив перед своïм призначен цем досить складне завдання: здобути Меджи- бiж i вийти в тил польських вiйськ, але батько Хмель знав, кого вiдрядити з такою мiсiєю.
Восени 1649 року полковник очолив селян i мiщан Подiлля, якi не бажали повертатися в попереднє рабство. Трохи пiзнiше вiн став одним з воєначальникiв, дiï яких, власне, i виз начили результати Збаразькоï облоги та Зборiвськоï битви. Пiсля цього Данило вiд правився на пiвденно-захiднi кордони Вiйська Запорозького; аж до початку 1651 року вiн зi своïми козаками обороняв лiнiю Красне МурафаШаргородЧернiвцi. Крiм того, у ве реснi 1650 року Нечай очолював козацькi полки, якi за наказом гетьмана здiйснили блиска вичний похiд у Молдавiю. Тодi повстанцi вщент розбили вiйсько молдавського господа ря Василя Лупула i захопили столицю краïни. Через це господар був змушений пiти на укла дання союзного договору з Вiйськом Запо розьким. Наступного року Нечай знову отри мав особисте завдання Хмельницького: треба було повернути до Криму татарськi загони i водночас захистити мiсцеве населення вiд ïхнiх нападiв. Далеко не всi дiï Данила Нечая влаштовува ли гетьмана, але батько Хмель розумiв, що та кими союзниками не доводиться нехтувати. Коли украïнсько-польськi вiдносини почали за гострюватися, у прикордонних районах про вокацiï з боку полякiв почали виникати майже не щодня; до Хмельницького постiйно надходи ли повiдомлення про приготування коронноï армiï до походу в Украïну. Тому з кiнця 1650 року за особистим наказом гетьмана Нечай займався посиленням захисту украïнських кордонiв. Також вiн вiдав мобiлiзацiєю ко зацьких загонiв. Двадцятого лютого 1651 року Данило Нечай перебував у мiстечку Красне. Саме в той день за гони, якими командувати польськi гетьмани Ка- линовський i Лянцкоронський, непомiченими пе ретнули кордон i зненацька вдарили по мiстечку. Полковник не вiдступив, а почав налагоджувати оборону. Вiн загинув у нерiвному бою, i козаки ви несли тiло свого ватажка з палаючого мiстечка. Поховали Данила Нечая неподалiк вiд сели ща Черемошного (Вiнницька область). Коли скорботна звiстка про загибель брацлавського полковника дiйшла до Богдана Хмельницького, той розпорядився, щоб панахиду по душi Нечая вiдправляли у всiх православних церквах Укра ïни. А про героïчну оборону Красного i про Дани ла Нечая народ склав одну з найчудовiших пiсень Ой з-за гори високоï, з-пiд чорного гаю…
Представники старовинного старшинсько-козацького роду Гамалiй у 1718 столiттях завжди зявлялися там, де творилася iсторiя Украïни, де вирували найважливiшi подiï. Вони були сотниками, полковниками, наказними гетьманами, про дiяльнiсть та подвиги цих людей неодноразово згадує Iсторiя русiв. Рiд цей бере початок вiд реєстрового козака черкаськоï сотнi Михайла Гамалiï, який у 1662 роцi став черкаським полковником. Це дуже непересiчна постать, але сини полковника, Григорiй та Андрiй, стали найбiльш вiдомими представниками знаменитоï родини.

Данило Нечай orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18351