Iван Скоропадський orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18436


(? -1722) Рiд Скоропадських, що протягом кiлькох столiть вiдiгравав провiднi ролi в полiтицi та культурi Украïни, є одним iз найстарiших i бере початок iз першоï половини 17 столiття вiд Ф едо ра Скоропадського вихiдця iз захiдноукра ïнських земель, який осiв на Уманщинi. Батьками майбутнього гетьмана були Iлля Скоропадський i княжна Чарторийська, чиï предки були вiдоми ми ще за часiв Великого князiвства Литовського. На Лiвобережжi Iван Скоропадський зявив ся невдовзi пiсля того, як турки зруйнували Умань тобто у 1674 роцi. Потрапивши на нове мiсце, вiн розпочав свою вiйськово-полiтичну карєру, i вже в наступному роцi став вiйськовим канцеляристом при гетьманському урядi. Ско ропадському довелося за досить невеликий промiжок часу побувати в Москвi, Криму, Польщi, на Сiчi, де вiн виявив таку кмiтливiсть, такi широкi знання, що його помiтили сильнi свiту цього. Тiльки поклавши початок власноï карєри, Скоропадський одружився з Пелагеєю Кале- ниченко. Цей шлюб виявився для молодого й амбiцiйного козака дуж е вигiдним: Пелагея була донькою чернiгiвського полкового осаву ли, людини дуже впливовоï та заможноï. Влас не, саме осавула Калениченко поклав основу майнових статкiв майбутнього гетьмана та по чав просувати зятя по карєрних щаблях. У 1680 роцi Скоропадський отримав мiсце пи саря Чернiгiвського полку. Тепер пiд його ору дою опинилася вся робота канцелярiï та веден ня дiловодства полку. Перебуваючи писарем, Iван, не без допомоги тестя, отримав на Ч ернi гiвщинi значнi маєтностi i сам став досить впливовою та заможною людиною. У 1706 роцi Iван Скоропадський посiв пол ковницьку посаду у Стародубському полку одному з найбiльших вiйськових угруповань Гетьманщини. Iсторики вважають, що саме тодi гетьман Iван Мазепа визначився з вибором сво го наступника i почав крок за кроком просува ти Скоропадського до верхiвок влади. Мазепа вважав полковника одним iз найвидатнiших полководцiв того часу, найвiдданiшим однодум цем й одним iз тих небагатьох сподвижникiв, яким гетьман беззастережно довiряв. Але при крий випадок перекрутив усю долю полков ника. Пiд час росiйсько- шведськоï вiйни шве ди припустилися ряду стратегiчних помилок, i через це Стародубський полк не змiг вчасно зєднатися з вiйськом Мазепи. Оскiльки вдiяти Скоропадський у таких обставинах нiчого не мiг, а наслiдки цього прорахунку виявились вкрай тяжкими, вiн зi своïми козаками вирiшив за краще примкнути до царського вiйська. Сьомого листопада 1708 року на радi в Глуховi старшина проголосила Iвана Скоропадського геть маном Украïни. Частина iсторикiв вважає, що московський цар погодився з результатами глухiвських виборiв тiльки тому, що Скоро падський вже був старим. Нiбито самодержець уважав його недотепою, яким легко вертiти по своïй волi. Iншi дослiдники зауважують: на той час Московська держава почала швидко зроста ти i перетворилася на Росiйську iмперiю. Тому гетьману доводилося демонструвати вiртуозне вмiння маневрувати мiж царем-переможцем, який не приховував свого бажання остаточно знищити украïнську державу, i прагненням вря тувати рештки державностi. Протягом багатьох рокiв вiн намагався домогтися для Украïни обiцяних на Переяславськiй радi послаблень з боку Росiйськоï iмперiï, але Петро I не виконав жодноï обiцянки з тих, якi постiйно давав. Обiйнявши високi державнi посади, Ско ропадський чимало сил i власних коштiв вiддав доброчинностi. Саме цей гетьман за початкував спорудження тiєï монастирськоï обителi, де сам вiн знайшов свiй останнiй земний притулок. Крiм того, Скоропадський побудував у Стародубi церкву Iвана Предтечi, багато грошей видiлив на розвиток лецько- го монастиря, на створення нових розписiв Успенського собору Києво- Печерськоï лав ри, на випуск книжок у чернiгiвськiй друкарнi Троïцько- Iллiнського монастиря (всi цi ви дання були помiченi особливим знаком ро довим гербом Скоропадських). Булави та перначi Iван Скоропадський пiшов iз життя у Глухо вi в 1722 роцi. Його поховали в Гамалiïвському монастирi (Сумська область).
У 1696 роцi, пiсля вдалого виконання одного з ди пломатичних доручень Iвана Мазепи у Москвi, Ско ропадського призначили генеральним бунчужним. Того ж року вiн втратив дружину i залишився сам з донькою Iриною. Наступного року майбутнiй гетьман узяв другий шлюб з удовою колишнього гене рального бунчужного Костянтина Голуба. Незважа ючи на молодiсть, ця жiнка вiдзначалася твердим i владним характером, надзвичайно сильною волею; вона мала неабиякий вплив на Скоропадського настiльки сильний, що в народi шуткували: Iван теля пасе, а Настя булаву несе. Генеральний бун чужний постiйно прислухався до порад власноï дру жини, iмабуть- таки, недарма. Анастасiя виявилася людиною дуже мудрою та прозорливою. Навiть росiйський цар Петро I поважав цю жiнку i нiколи не вiдмовляв ïй у проханнях.

Iван Скоропадський orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18436