<< Главная страница

Iван Сулима orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18288


(?-1635) Рiд, до якого належав славетний воïн Iван Сулима, простежується вiд часiв Киïвськоï Русi. У 15 або на початку 16 столiття пращури козацького ватажка здобули шляхетство, стали власниками маєткiв у Кременецькому повiтi на Волинi, заснували новi поселення на Поднiпровї Майбутнiй гетьман наро дився в другiй половинi 16 столiття в Рогощi. Спочатку вiн служив помiчником урядника баришiвських i бориспiльських володiнь Софiï Данилович, а в 1615 роцi став управителем переяславських маєткiв коронного гетьмана Жолкевського, який подарував Сулимi села Лебедин, Кучакiв та Сулимiвку. Зда валося б, подальша доля шляхтича має бути спокiйною i помiркованою. Але Сулима примудрився посваритися зi своïм високим покровителем, кинув усе своє майно i подався на Сiч. Там вiн завдяки неабиякому розуму та рiдкiснiй фiзичнiй силi швидко здобув чималий авторитет. Двiчi вiн iз невели кими загонами козакiв навiть руйнував околицi Стамбула, а всi морськi походи за участю цiєï людини, здавалося, були приреченi на успiх. Загони Сулими неодноразово виручали бранцiв, якi пiднiмали бунти на турецьких галерах. Так сталося, наприклад, у 1620 роцi, коли сiчовики визволили 200 невiльникiв-полякiв i понад 70 украïнцiв. Завдяки запи сам литовського князя Альбрехта Радзивiлла iсторики довiдалися, що козацький ватажок подарував Римсько му Папi Павлу V300 полонених турецьких яничар, яких сiчовики захопили пiд час повстання на галерi в Серед земному морi. Саме тодi козак одержав золоту медаль iз портретом Павла V. Якими шляхами водила по свiтах доля впертого шляхтича, ми можемо тiльки гадати. Iснують вiдо мостi, що й сам вiн не минув долi бранця, провiв роки у полонi, вирвався з каторги i через вропу повернувся додому. Не дивно, що козаки неодноразово обирали Су диму кошовим отаманом, а згодом гетьманом. Iван Сулима Пiсля Хотинськоï вiйни 1621 року польський король Сигiзмунд III не виконав своïх обiцянок про розширення козацьких прав i привiлеïв. Як повелося, сiчовики намагалися виправити цю несправедливiсть на власний манер повстан ням. Тож у 1623 роцi князь Юрiй Збаразький за кликав уряд Речi Посполитоï приборкати не покiрних, якi позабули вiру i пiдданство, створюють собi окрему Рiч Посполиту, посягають на життя i маєтки невинних людей. У той же час збiльшилася кiлькiсть походiв запорожцiв проти кримських татар. При пiдготовцi однiєï з таких операцiй сiчовики вирiшили вручити Сулимi гетьманську булаву. Тож 29 грудня 1628 року Iван Сулима, вiдправляючи листа литовському князю Альбрехту Радзивiллу, пiдписався пiд ним як за порозький гетьман. Сулима був супротивником походу на Крим, однак пiдкорився рiшенню товаришiв, якi обрали його ватажком у цiй операцiï. Наприкiнцi травня 1629 року 800 козакiв на чайках вийшли в море, основна ж маса сiчовикiв вирушила сушею до татарськоï фортецi Iслам-Кермен. Одразу ж пiсля того, як вiйсько Сулими переправилося через Днiпро, серед старшини почалася сварка через вибiр подальшого маршрута. Пiд Перекопом конфлiкт набув такоï гостроти, що сiчовики скли кали нову Раду, вiдiбрали булаву у Сулими i об рали новими гетьманами реєстрового та не реєстрового козацтв Григорiя Чорного i Тараса Федоровича. Пiсля повернення на Сiч кошовий отаман Iван Сулима, як i ранiше, керував морськими експедицiями козакiв. Проти ночi з 11 на 12 серпня запорожцi непомiтно оточили фортецю iз залогою iз польських та нiмецьких жовнiрiв i вдерлися на територiю фортецi з рiзних бокiв. Уже через
пару годин залога припинила своє iсну-вання. Сiчовики зруйнували вали i спалили саму фортецю: Щоб бiля порогiв i згадки не лиши лося про полякiв. Однак селяни та мiщани не надали пiд тримки бунтiвникам, а польський уряд вiдпра вив велику каральну експедицiю. Сулима зi своïм вiйськом був змушений вiдступити в та бiр на одному з островiв на Запорожжi. Проти повстанцiв вирушив Адам Кисiль, який тим часово виконував обовязки коронного геть мана. Почав вiн iз того, що пiд виглядом втiкачiв вiд татар заслав до табору Сулими своïх лю дей. Iз настанням холодiв у повстанцiв поча ли закiнчуватися харчi та паливо; запорожцi стали виказувати невдоволення, чим i ско ристалися зрадники. Вони схопили козаць кого ватажка разом iз його прибiчниками i видати Киселю, а чайки спалили. Тих, хто пiдтримував Судиму, стратили на мiсцi; лише самого козацького гетьмана з пятьма най ближчими товаришами вiдправили до Вар шави. Сейм засудив усiх до страти: козаки добряче дошкулили уряду Речi Посполитоï, до того ж розправи над запорожцями постiйно вимагали турецький i татарський посли. Через кiлька днiв усiх було страчено, ïм вiдтяли голови, а потiм четвертува ли i розвiсили шматки тiл на мiських му рах. Польський уряд вважав, що це налякає запорожцiв i вiдверне ïх вiд походiв на Чорне море. Однак, як виявилося згодом, прихильни ки жорстких заходiв помилялися.
В 1635 роцi сейм ухвалив закон Про припинення козацького свавiл ля. Згiдно з ним, кiлькiсть реєстрових козакiв зменшувалася на двi тисячi, а один iз коронних польських полкiв був зобов язаний постiйно перебувати на Сiчi, щоб свавiльники не могли склика ти своєï ради. Звязки мiж Запорож жям i волостями було взято пiд жорст кий контроль. Сейм також ухвалив будiвництво фортецi в урочищi Кодак, який давав можливiсть тримати пiд наглядом гирло рiки Самари (саме там будувачися козацькi чайки). Але фор теця проiснувала менше мiсяця i була вщент зруйнована. I зробили це саме за гони Сулими, яким Кодак заважав. До того ж на Сiчi вiдбулася Велика Ра да, пiд час якоï гетьманом було знов проголошено знаменитого ватажка. Вiн i очолив боротьбу проти шляхти.

Iван Сулима orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18288


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация