Iван Виговський orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18359


(? -1664) Iван Виговський народився на початку 17 столiття на Киïвщинi. Вiн походив зi ста ровинноï украïнськоï православноï шляхти, ро дове гнiздо якоï було у Виговi, що на Овруччинi в Киïвському воєводствi. Батько майбутнього гетьмана служив у киïвського митрополита Пет ра Могили. Майбутнiй гетьман дiстав добру освiту, ймовiрно в Києво-Братському колегiумi, чудово володiв крiм украïнськоï мови ще й цер- ковнослов@нською, польською, латинською, росiйською, був вправним калiграфiстом. Свою вiйськову кар%)у Виговський розпочав у вiйську Речi Посполитоï. В роки правлiння ко роля Владислава IV (16321648) вiн вiдзначився у боротьбi проти неприятеля святого Хреста Гос подня, тобто турецько-татарськоï агресiï. В 1638 роцi Виговський став писарем при комiсаровi Речi Посполитоï над Вiйськом Запо розьким. Тодi ж Виговський познайомився та завязав дружнi стосунки з Богданом Хмельниць ким тодiшнiм генеральним писарем Вiйська За порозького. У складi польського вiйська вiн брав участь у битвi при Жовтих Водах, бився хоробро, але потрапив у полон до татар. Тричi тiкав, але не вдало, й тодi його прикували до гармати. Бранця врятував Богдан Хмельницький, викупивши його в хана Iслам-Гiрея III. Тодi Iван Виговський склав гетьману присягу на вiрнiсть i додержав ïï. Пiсля кампанiй 16481649 рокiв Iван Ви говський брав участь у походi на Молдавiю, у Берестецькiй битвi, в органiзацiï оборони Бiлоï Церкви та в укладеннi нового мирного договору. У 1653 роцi вiн вiдiграв важливу роль у переможних боях пiд Жванцем, але зрада та тарського хана не дала й тут можливостi оста точно розгромити ворога. Це спонукало уряд Украïни до посилення звязкiв iз Московською державою та до укладення з нею вiйськово- полiтичного союзу. Виговський був одним iз найбiльших прихильникiв Переяславськоï угоди 1654 року. Однак невдовзi Москва зра- дила Украïну й уклала сепаратне перемир з Рiччю Посполитою у Вiльнi. Це показало ïï справжнi намiри та змусило Хмельницького шукати нових союзникiв. Було укладено союз зi Швецiєю, Трансiльванiєю i Бранденбургом, унаслiдок чого украïнськi козаки брали участь у взяттi Варшави, Кракова, ряду iнших поль ських мiст. Рiч Посполита опинилася на краю загибелi, й ïï iсторики з жахом згадували про добу потопу 16551657 роки. Саме тодi фортуна вiдвернулася i вiд Украïнськоï держа ви. Москва не полишала намiрiв перетворити Украïну у свою колонiю. У цей час помер Бог дан Хмельницький, i краïна втратила загально визнаного лiдера. Богдан Хмельницький ще за життя волiв пе редати булаву своєму молодшому сину Юрiєвi. Фактично волю гетьмана було виконано: на Чигиринськiй радi 1657 року старшина по- На козацькiй службi Виговський став особистим писарем Богдана Хмельницького. Разом iз самим гетьманом вiн став упорядником Реєстру Вiйська Запорозького 1649 початку 1650 рокiв, де його згадано вже як генерального писаря козацькоï держави. Iснують пiдстави вважати, що саме Виговський вiдiграв одну з провiдних ролей у створеннi розвiдки й контррозвiдки Украïни. Його агенти постiйно дiяли у Польщi, Литвi, Чехiï, Моравiï, Сiлезiï, Австрiï, Османськiй iмперiï, Кримському ханствi, придунайських державах. клала гетьманськi обов@зки на генерального писаря Iвана Виговського, але тiльки до до сягнення Юрiєм повнолiття. Виговський став гетьманом-регентом. В його особi Украïнська держава здобула досвiдченого полiтика, вмi лого адмiнiстратора та дипломата, хоробро го й талановитого воєначальника. I все ж вiн поступався Богдановi Хмельницькому, хоча i вмiв знаходити компромiси у найгострiших ситуацiях. У 1658 роцi гетьман зiткнувся з потужною опозицiєю, яку очолювали полтавський пол ковник Мартин Пушкар i кошовий отаман Якiв Барабаш один iз найбiльших полiтич них авантюристiв за всю iсторiю Украïни. До того ж Москва все нахабнiше втручалася у внутрiшнi справи Украïнськоï держави. Це призвело до росiйсько- украïнськоï вiйни 16581659 рокiв, i одночасно почалася гро мадянська вiйна в Украïнi. У такiй ситуацiï Виговський круто змiнив полiтику й уклав iз Рiччю Посполитою Гадяцьку угоду 1658 року. На його пiдставi Украïна (пiд назвою Ве лике князiвство Руське) мала входити до Речi Посполитоï як рiвноправний член конфеде рацiï з Короною Польською та Великим князiвством Литовським. Це спричинило но вий наступ Москви на Украïну, i 9 липня 1659 року Виговський завдав нищiвноï поразки стотисячнiй царськiй армiï пiд проводом воєводи Трубецького у битвi пiд Конотопом. Однак Гадяцький договiр призвiв до народно го повстання проти Виговського, а нова хвиля виступiв опозицiï зробила лiдером молодшого сина Богдана Хмельницького Юрiя, за спи ною якого стояли полковники Iван Богун, Iван Сiрко, Яким Сомко та iншi. Вiйни на два фрон ти, та ще громадянськоï, Виговський не витри мав i склав гетьманськi повноваження. Колишнiй гетьман переïхав на Волинь, що перебувала тодi пiд контролем Польщi, й дiстав Барське староство. Вiн був сенатором Речi Посполитоï та Киïвським воєводою, вступив до Львiвського православного братства. Тим часом на Правобережжi спалахнуло могутнє антипольське повстання, котре було спря моване й проти гетьмана Тетерi, наступника Юрiя Хмельницького. Той разом iз польськи ми воєначальниками жорстоко придушував народнi виступи. Коли поляки схопили вождя повстанцiв Дмитра Сулимку, було знайдено деякi докази того, що мотором усiх цих козацько-селянських бунтiв був саме Iван Ви говський. Його було заарештовано й позбавле но прав та привiлеïв, якi вiн мав як сенатор. Без всякого суду i слiдства, навiть без коро лiвського вiдома, колишнього гетьмана i най ближчого сподвижника батька Хмеля засу дили до розстрiлу. Вирок було виконано 16 березня 1664 року. Згодом майже всiх нащадкiв i родичiв Iвана Виговського царський уряд за слав до Сибiру.

Iван Виговський orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18359