<< Главная страница

ЖИВЕ СЛАВА I ВОЛЯ КОЗАЦЬКА orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18466


За своє бiльш нiж двохсотлiтнє iснування З а порозька Сiч вiдiграла величезну роль у бо ротьбi украïнського народу з польською i татарсько-турецькою агресiєю. Навiть ïï пiдступний розгром, здiйснений за наказом iм ператрицi Катерини II у 1785 роцi, не знищив украïнське козацтво. Природженi вояки, обо ронцi кордонiв, що свято берегли традицiï та давнi вольностi, були примушенi шукати собi мiсце в нових iсторичних обставинах. Могутня Росiйська iмперiя, до складу якоï на той час увiйшла значна частина украïнських земель, не могла змиритися з iснуванням Сiчi на ïï теренах. Доки Сiч була поза передiлами iмперiï або на ïï рубеж ах i боролась iз зовнiшнiми ворогами, московськi володарi згоднi були терпiти ïï як мiнливого напiвсоюзника-напiв- пiдданого. Але коли Сiч опинилась усерединi iмперськоï територiï, миритися далi з iсну ванням цiєï держави в державi царський уряд не мiг. Лiквiдацiя Запорозькоï Сiчi стала для Росiï нагальною потребою, i першим це зрозумiв Петро I, а за ним Катерина II. Подальша доля украïнського козацтва ви рiшувалась по- рiзному для сiроми, тобто найбiднiшiх козакiв, i заможноï старшини. Ча стина запорожцiв утворила два пикинерсь- ких полки, що ввiйшли до складу росiйськоï армiï, iнша частина розселилася в степах Лiвобережжя i зайнялася мирною працею, а тi, кому не припали до душi цi заняття, невелики ми ватагами пiд видом вiдходу на рибнi промис ли пробралися на турецьку територiю i засну вали бiля Очакова нову Сiч. Цих запорожцiв налiчувалося понад сiм тисяч, i вони майже на певно належали до сiроми, бо не були зв язанi нiяким майном. Довiдавшись про це, царський уряд вислав на пiвнiч i заточив у монастирi колишнiх вождiв запорожцiв: кошового Кални- шевського, суддю Головатого i писаря Глобу бо побоювався, що й iншi запорожцi пiдуть за тими, хто подався в Туреччину, i на пiвденно-захiдному кордонi знову з явиться значна вiйськова сила, яку можна використати проти iмперiï. Вiд Ту реччини ж Росiя зажадала повернути запо рожцiв, але нi турки, нi самi запорожцi на це не погодилися. Турецький уряд офiцiйно визнав козакiв Задунайськоï Сiчi своïми пiдданими i до зволив ïм жити i промишляти на Дунаï, а за це служити султановi пiше i конно. Розпорядженням султанськоï влади запорожцi не були задоволенi, i серед них почалися завору шення. Частина козакiв повернулася в Росiю i вступила у створене в 1783 роцi Чорномор ське козаче вiйсько, яке пiсля вiйнi Росiï з Туреч чиною в 1793 роцi було переселено до устя рiки Кубанi i поклало початок Кубанському козачо му вiйську, що проiснувало до 1917року. Ще кiлька тисяч козакiв, одержавши доз вiл австрiйського Iмператора, переселилися в Австро-Угорщину й осiли у нижнiй течiï рiки Тiси. Але в Австрiï козаки затрималися недо вго i незабаром розсiялися по свiтах. Однi по вернулися в Росiю, iншi направилися за Дунай. Задунайська Сiч проiснувала до 1828 року, але i вона поступово танула завдяки вiдходу бiль ших чи менших груп козакiв на батькiвщину до украïнських земель. До того ж козакам до водилося брати участь у вiйськових справах Туреччини i воювати проти грекiв, якi були православними. Ось чому рiшення Йосипа Гладкого, останнього кошового задунайцiв, який вирiшив на початку черговоï росiйсько- турецькоï вiйни прийняти росiйське пiдданст во разом iз своïми козаками, неможна вважа ти зрадою. З тих задунайцiв, хто пiшов за Гладким, було сформовано Азовське козаче вiйсько, згодом оселене мiж Марiуполем i Бер дянськом. Там воно i проiснувало до 1860 року, коли було переселено на Кубань i влилося в К у банське козаче вiйсько. На цьому остаточно завершується iсторiя Запорозькоï Сiчi але не козацтва. Бо найкращi риси, присутнi украïнському ко зацтву, цьому унiкальному iсторичному фе номену, увiйшли в плоть i кров украïнського народу, стали невiдємною частиною його нацiональноï самосвiдомостi. I нема такого украïнця, який хоч декiлька разiв у життi не вiдчув себе справжнiм козаком з тих, хто найвище за життя цiнував волю й ненавидiв кривду та несправедливiсть.

ЖИВЕ СЛАВА I ВОЛЯ КОЗАЦЬКА orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18466


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация