<< Главная страница

Михайло Дорошенко orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18292


(?-1628) Михайло Дорошенко був нащадком старовин ного шляхетного козацького роду. Ось i все, що нам вiдомо про його дитинство та юнiсть. Дуже рано вiн потрапив на Сiч, зумiв швидко зайняти чiльне мiсце серед козацькоï старшини, а за часiв гетьмана Петра Сагайдачного уже мав чин полковника, вiдзначився в походi на Москву та в битвi пiд Хо тином. Козаки високо цiнувати Дорошенка, бо вiн був людиною не тiльки хороброю та рiшучою (на Сiчi це не було рiдкiстю), а й добре розбирався у полководницькiй справi. Гетьманська булава побувала в руках Михайла Дорошенка тричi. Перший раз це вiдбулося в 1623 роцi, коли Дорошенко став наступником Олiфера Голуба. Польський король Ян Собеський зазначав, що новий гетьман королю i Речi Посполитiй завж ди зичливий. Мабуть, саме це через рiк с тато при чиною того, що козацький проводир втратив була ву. Справа в тому, що поляки вимагати скорочення кiлькостi реєстрового козацтва. Гетьману довелося вписати в реєстр лише шiсть тисяч козакiв, в основ ному заможних. Решту було вiдправлено на Сiч i скеровано проти туркiв. Дорошенко поспiхом збудував флотилiю з 80 чайок i вирушив до берегiв Босфору. Цей похiд виявився блиску чим: французький та англiйський посли згаду вати, що вiйсько Дорошенка спалило най- багатшi околицi Стамбула, похазяйнувало на узбережжях Босфору i повернулося в Чорне море. Розлючений султан Амурат органiзував погоню, але марно козацька флотилiя i не ду- Михайло Дорошенко мала тiкати. Чайки вишикувалися бойовим по рядком i почали готуватися до бою. Султан так i не ризикнув розпочати морську батат i ю i по вернув додому. У липнi 1624 року 150 чайок знову зяви лися пiд Стамбулом. Козаки спалили Фарос,
три доби штурмували стамбульську фортецю, де розташовувався арсенал, а потiм вiдступи ли в море, щоб уже в серпнi почати штурмува ти фортецю Анi-Кiой. Кримський хан Шагiн-Гiрей, який мрiяв до битися незалежностi вiд Порти, охоче пiшов на укладення союзу з Дорошенком. Це сталося 24 грудня 1624 року. Гетьман розпочав власну гру в мiжнароднiй полiтицi, але козаки, хоч i по важали свого обранця, не бажали бачити своïм обранцем людину, що прагне до миру з поля ками та татарами й урiзає козацький реєстр. Втiм, невдовзi зясувалося, що бiльш гiдного ватажка на Сiчi поки що немає, тому в 1624 роцi Михайла Дорошенка знову проголосили геть маном i тiльки для того, щоб майже одразу знову вiдiбрати в нього булаву з тих же причин i передати ïï Марку Жмайлу. На цьому гетьманський марафон не скiн чився. У 1625 роцi Жмайло пiдписав вкрай невигiдну для козацтва Курукiвську угоду з по ляками i, вiдповiдно, власну вiдставку. А на його мiсце 5 листопада посадили знов-таки Михайла Дорошенка. Той не збирався мiняти обранi принципи полiтичноï гри. Перш за все Дорошенко зами рився з поляками i склав новий козацький реєстр. На той час Рiч Посполита уклала черго вий хиткий вiчний мир iз турецьким султаном ТРИЧI ГЕТЬМАН i вважала, що козаки остаточно згодилися iз своïм становищем, i тому вирiшила зясувати стосунки зi шведами. Звичайно ж, гетьман не мiг прогавити такоï нагоди. На жаль, Дорошенко не залишив у вiд войованих фортецях на Днiпрi козацькi гар нiзони, що мало б вiдчутно вплинути на вiдносини Украïни з Кримом i Стамбулом. Вiн вирiшив, що для Сiчi вигiднiше мати керова ного володаря Криму, тому i втрутився у вну трiшню боротьбу претендентiв на ханство Шагiн-Гiрея та Джанiбек- Гiрея на боцi бiльш помiркованого Шагiн-Гiрея. Пiд Бахчисараєм козаки розбили вiйська Джанiбек-Гiрея, пiдiй шли до Кафи, примусили вiдступити вiйсько турецького воєначальника Кан-Темира i вiд били в нього 22 гармати. Саме в цей вирiшаль ний момент претенденти на ханство раптом примирилися мiж собою i спiльно вдарили по козаках. Для гетьмана Михайла Дорошенка та хана Шагiн-Гiрея ця вiдчайдушна битва вияви лася останньою в життi. В архiвах є свiдчення, що Джанiбек- Гiрей вiдтяв голову загиблого гетьмана, настромив ïï на списа i виставив цей страшний трофей на фортечному мурi Кафи. Однак, навiть втратив ши гетьмана, козацький корпус змiг пробитися назад на Сiч, прихопивши iз собою всi татарськi гармати. У серединi грудня 1625 року козацька ескадра з 300 чайок вийшла з Днiпра i рушила до турецького узбережжя. Пiд Очаковом козаки вступили в бiй з 20 турецькими галерами, потiм добряче обшарпали турецьке узбережжя i повернулися до гирла Днiпра. Там на них уже ча тувала турецька ескадра, але чайки пробилися до лиману, втративши в бою лише пару човнiв. У 1624 роцi турки двiчi скеровували вiйсько кримського хана на Украïну, а навеснi 1626 року орда, майже не зустрiвши опору, докотилася аж до Гатчини. Через кiлька мiсяцiв та тари намагалися захопити Киïв. Тодi Михайло Дорошенко, зсадивши запорожцiв iз чайок, разом iз кiлькома киïвськими полками зупинив i розгромив орду пiд Бiлою Церквою. Такоï нищiвноï поразки татари не зазнавали вже давно: на полi бранi вони залишили вбитими бiльше десяти тисяч воякiв. Пiсля цiєï невдалоï баталiï турки i татари взялися вiдбудовувати фортецi в пониззях Днiпра. Гетьман Дорошенко не збирався миритися з тим, що йому намагаються вiдрiзати шлях до моря. Навеснi 1628 року з ескадрою чайок i сухопутним корпусом вiн ударив по во рогах одночасно з Днiпра i зi степу. Бiй тривав добу, i ця доба знову вïдкршiа Украïнi вихiд на морськi простори.

Михайло Дорошенко orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18292


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация