Йосип Гладкий orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18464


(1789-1866) Йосип Гладкий людина, на якiй майже завершується iсторiя сiчового козацтва. Останнiй кошовий отаман Задунайськоï Сiчi (з 1827 року), наказний отаман Азовського ко зацького вiйська, генерал- майор, Гладкий був вихiдцем iз козацтва Золотоношського повiту Полтавськоï губернiï. Вiн народився у селi Мельники, де його батько займав посаду сiль ського голови. Сiм Гладких була досить за можною жодний iз трьох синiв, коли при йшла черга йти у вiйсько, не пiшов у солдати, замiсть них вiдправили найманцiв. Пiсля смертi батька Йосип отримав у спадок добрий шмат землi, а в 1813 роцi одружився з козачкою села того ж Золотоношського повiту Ф еодосiєю Ма зур. У подружжя Гладких невдовзi народилося четверо дiтей, утримувати сiмю та сплачувати обтяжливi податки ставало дедалi важче. Тому в 1820 роцi Йосип Гладкий залишив сiмю на утриманнi брата Максима i подався шу кати чумацьких заробiткiв. Але авантюрна вдача козацького нащадка згодом далася взнаки. В Оде сi Гладкий почав працювати бондарем i через дея кий час намагався одружитися на служницi свого хазяïна. Коли ж випадково стало вiдомо, що вiн уже одружений i має чотирьох дiтей, йому дове лося тiкати до Керчi, а далi вештатися аж до тих пiр, поки вiн не опинився за Дунаєм. Першими бойовими дiями задунайського ко зацтва в лавах росiйськоï армiï був штурм до бре укрiпленоï турецькоï фортецi Iсакчi. За проявлену вiдвагу i хоробрiсть пiд час штурму Йосип Гладкий одержав iз рук iмператора Ми коли I золотий Георгiïвський хрест i полковни цькi погони. Тодi ж вiн був призначений на казним отаманом Окремого Запорозького Вiйська. У 1829роцiГладкийотримавросiйське дворянство. Разом iз титулом йому було нада но дворянський герб, на якому були зображенi човен мiж двома берегами з пiднятим росiй ським прапором, за хоробрiсть та найвища на города отамана Георгiïвський хрест. У 1830 роцi Гладкий був нагороджений дiамантовим перснем, через рiк орденом Святоï Анни 2- го ступеня, а у 1840роцi йому було вручено орден Святого Володимира 3-го ступеня. У квiтнi 1843 року Гладкий отримав звання генерал- майора. С. Василькiвський. Задунайський козак Приписавшись на Задунайськiй Сiчi в Плат- нiрiвський курiнь пiд прiзвищем Бондар, Глад кий у складi пятитисячного козацького десант ного загону флотилiï пiд командуванням знаного полководця Iбрагiм-пашi брав участь у вiйнi туркiв iз греками. Пiд рукою кошового Якова Мороза Йосиповi довелося ходити походом пiд Мiссолунгу та штурмувати цю фортецю. Мабуть, у цьому походi виявилися його неабиякi вiйськовi таланти, i у 1827 роцi вiн був вибраний курiнним отаманом Платнiрiвського куреня. На початку росiйсько- турецькоï вiйни 1828 1829 рокiв Йосип Гладкий обiймав посаду кошо вого отамана, i саме вiн 9 травня 1828 року став органiзатором повернення частини задунайських козакiв у росiйське пiдданство. Пiвтори тисячi козакiв на чолi з кошовим, захопивши вiйськову канцелярiю та скарбницю, перейшли пiд Iзмаïлом на бiк росiйськоï армiï. Через такий учинок Йосипа Гладкого ту рецький уряд жорстоко розправився iз заду- найцями. Близько двох тисяч козакiв разом iз наказним гетьманом I. Баланом було заареш товано, ув@знено та вбито, а сiчовi укрiплення та церкву зруйновано й спалено вщент. Нагороди сипалися на Йосипа Гладкого не тiльки за переведення Задунайського Коша до Росiï, наслiдком чого стала лiквiдацiя козацькоï вольницi за Дунаєм, а й за успiшне виконання обовязкiв наказного отамана, якi полягали перш за все у створеннi з колишнiх задунайцiв зразкового вiйськового формування Росiйськоï iмперiï, здатного самостiйно себе утримувати. У 1851 роцi Йосип Гладкий вийшов у вiд ставку i повнiстю присвятив себе сiмï i госпо дарству. Оселився вiн у межах вiйськових зе мель у Новоспасiвськiй станицi у власному будинку. Згодом, не витримавши нарiкань азов ського козацтва, бiльшiсть якого вважала його зрадником, Гладкий виïхав за межi територiï вiйська до придбаного ним хутора Ново-Пет- рикiвки. Там вiн прожив до 1862 року i переïхав до Олександрiвська (нинi Запорожжя). Йосип Гладкий перевозить царя Миколу I через Дунай Влiтку 1866 року Гладкий поïхав на Катерино славський ярмарок i там заразився холерою. Через кiлька днiв вiн помер, а пiзнiше померла i його дру жина що опiкувалася хворим. Обоє були похованi на старовинному козацькому Пилипiвському цвинтарi в Олександрiвську. Могила Гладкого збереглася донинi, ïй надано статус пам@тки iсторiï нацiонального значення.

Йосип Гладкий orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18464