Петро Дорошенко orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18371


(1627-1698) Цей визначний украïнський полiтичний та вiйськовий дiяч, гетьман Украïни вiд 1665 до 1676 року, народився в Чигиринi. Його батьки були нащадками знатного козацького роду. Пет ро Дорошенко отримав прекрасну освiту, вiльно володiв кiлькома мовами, у тому числi польсь кою i латиною. Коли Петро подався до козацько го вiйська, невiдомо, але чи мiг вiн у тi часи обра ти для себе iнший життєвий шлях? У 16481657 роках Дорошенко приєднався до армiï Богдана Хмельницького. На той момент вiн був звичайним козаком i писарем Чигирин ського полку. Кмiтливого хлопця помiтив бать ко Хмель i почав надавати йому вiдповiдальнi доручення. Так, саме Дорошенко вiв переговори з польським i шведським урядами. Пiсля смертi Хмельницького Петро, який був противником союзу з Москвою, пiдтримав нового гетьмана Iвана Виговського. У 1660 роцi Дорошенко здiйснив подорож до Москви i там вимагав ска сування деяких пунктiв статей Переяславськоï угоди 1659 року. У 1667 роцi, пiсля того, як Московська держава i Польща пiдписали Ан- друсiвське перемиря, яке нехтувало державними iнтересами Украïни, Петро Дорошенко вирiшив укласти вiйськовий союз iз Кримським ханством i перейти пiд полiтичний протекторат Туреччи ни. У вереснi того ж року украïнсько-турецьке вiйсько примусило польський уряд визнати автономiю Правобережноï Украïни. Саме тодi
i /Ш ‘ М ï i - Гетьман Петро Дорошенко було встановлено украïнсько-
польський кор дон по рiчцi Горинi. А на початку лiта того ж року
гетьман на чолi козацького вiйська ви рушив на лiвий берег Днiпра,
де саме розгорта лося антимосковське повстання. Лiвобережно го
гетьмана Iвана Брюховецького було вбито, Гетьманська булава за часiв
Ру ïни переходила з одних рук в iншi. Але на карєру
Дорошенка це не вплинуло: у 16631664 роках, при геть-манi Iванi
Тетерi, вiн став генеральним осавулою, а в 1665 роцi отримав чин
полковника Черкаського полку. Десятого жовтня 1665року правобережна
старшина, що збунтувалася проти Тетерi, вважаючи його польським
наймитом, обрача Петра Дорошенка тим - часовим гетьманом
Правобережжя; козацька ж рада, що зiбрашся в Чигиринi на початку
сiчня 1666року, затвердила вибiр старшини. Перш за все Дорошенко
вирiшив стабiлiзувати внутрiшнє ста новище Правобережноï
Украïни. Вiн позбавився опозицiï, заручився пiдтримкою
киïвського митрополита Й. Тукальського i провiв ряд важливих
державних реформ. Для посилення фiнансовоï системи Гетьманщини
Дорошенко почав карбувати власну монету та вста новив на
украïнському кордонi митницi. Дiя освоєння нових земель
на степовому пограниччi було створено новий Торговицький полк. Оста
точною метою своєï дiяльностi Петро Дорошенко вважав
обєднання Лiвобережноï i Правобережноï Украïни.
Чигирин. Вiдбудована фортеця i 8 червня 1668 року Петро Дорошенко
став гетьманом всiєï Украïни. Сусiднi держави не ба
жали змиритися з тим, що гетьманська влада в Украïнi стає
дедалi мiцнiшою, тому й поча ли пiдтримувати супротивникiв
Дорошенка. Кримськi татари надали допомогу своєму став ленику
запорiзькому писарю Петровi Суховiю, який також претендував на
гетьманство. Доро шенко був вимушений повернутися на Право бережжя,
залишивши на лiвому березi Днiпра наказним гетьманом Демяна
Многогрiшного. Iз Суховiєм i кримськими татарами Дорошенко
поквитався на початку 1669 року за допомоги Iвана Сiрка та його
козакiв. Але Лiвобережжя Кримське ханство, Рiч Посполита, Мо
сковське царство Дорошенко розумiв, що не зможе одночасно стримувати
тиск стiлькох сильних супротивникiв. Тому в 1669 роцi гетьман уклав
союзний договiр з Туреччиною. Згiдно з цiєю домовленiстю,
територiя Украïнськоï держави мала охо плювати землi вiд
Перемишля до Путивля; украïнцi отримували право вiльного ви
бору гетьмана. Украïнська православна церква визнавалася
автономною у скла дi Константинопольського Патрiархату.
Украïнцi не повиннi були сплачувати по датки й данину на
користь турецькоï каз ни, турки i татари не мали права споруд
жувати мечетi на територiï Украïни та захоплювати бранцiв.
Туреччина i Кримсь ке ханство давали обiцянку не укладати мирних
договорiв iз Польщею i Московiєю без згоди гетьмана. Пiсля
пiдписання цьо го документа Туреччина негайно оголоси ла Польщi
вiйну. гетьману так i не вдалося втримати в руках: уже в серединi
березня опозицiйна старшина зiбра лася у Глуховi й проголосили
своïм гетьманом Демяна Многогрiшного. Ледве Дорошенко встигав
вирiшити одну проблему, як одразу ж зявлялися iншi. Так, у вереснi
1670 року гетьману знову довелося мати справу з черговим
претендентом на була ву. На цей раз ним виявився ставленик польсь
кого уряду уманський полковник Михайло Ха- ненко. Розгромити загони
Ханенка козацькi полки правобережного гетьмана змогли тiльки в липнi
1672 року, а у жовтнi того ж року польський уряд, не маючи сил
продовжувати вiйну, вiдмовився вiд своïх претензiй на Право
бережну Украïну. Але на Правобережжя одра зу ж поклала око
Московська держава. Iз червня 1672 року Лiвобережжям керував новий
гетьман Iван Самойлович. 17 березня 1674 року його було проголошено
гетьманом всiєï Украïни. У червнi козацькi полки Самой-
ловича разом iз московською армiєю пiд коман дуванням
воєводи Г. Ромодановського вдер лися на правий берег i взяли в
облогу Чигирин. Оборона гетьманськоï столицi тривала два тижнi,
поки пiд Чигирином не зявилася турецько-татарська армiя. Самойлович
i його союзники швидко вiдступили. Тим часом гетьман Петро Дорошенко
втра чав свою популярнiсть серед украïнцiв; нарештi восени 1675
року на козацькiй радi в Чигиринi вiн склав iз себе гетьманськi
повноваження i забажав скласти присягу на вiрнiсть московсь кому
царевi. Але царськi урядовцi погодилися прийняти цю присягу тiльки в
тому разi, якщо вiн складе ïï на лiвому березi, у
присутностi Са- мойловича та Ромодановського. Це було яв ним
приниженням, i Дорошенко вiдмовився виконати вимогу, що призвело до
новоï облоги Чигирина московською армiєю та полками
гетьмана Самойловича. 19 вересня 1676 року розпочався штурм
гетьманськоï столицi, яку обороняв лише двох тисячний загiн
сердюкiв. Нарештi, Дорошен ко наказав козакам припинити опiр i
остаточно зрiкся вiд претензiй на гетьманську булаву. Згодом на
вимогу царського уряду йому до велося переïхати до Москви. У
1679 1682 роках Петро Дорошенко жив у Вятцi, останнi ж роки життя
провiв пiд Москвою у селi Ярополчому. Там колишнiй гетьман i скiнчив
своï днi.

Петро Дорошенко orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18371