<< Главная страница

Петро Калнишевський orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18444


(1690-1803) Петро Калнишевський народився в селi Пусто- войтiвка Лубенського полку i прожив неймовiрно довгий вiк аж 112 рокiв. Цей уславлений дiяч ко зацтва походив з украïнськоï шляхти. Вiн був вiйськовим осавулом, потiм суддею Вiйська Запо розького низового, а в 1762 роцi сiчове товариство обрало його своïм кошовим отаманом. Щоправда, того ж року, пiсля зустрiчi в Москвi з царицею Катериною II, уряд подбав, щоб Кални шевський був усунутий iз цiєï посади у Петер бурзi не сподобалися його вiдвертiсть й повна вiдсутнiсть раболiпства. Але вже в сiчнi 1765 року, всупереч царськiй волi, старшина знову обрала його кошовим. Тодi ще нiхто не знав, що Кални шевський стане останнiм кошовим отаманом ни зового Запорозького Вiйська… Талановитий адмiнiстратор i дипломат, Петро Калнишевський обiймав цю посаду аж до 1775 року, i за цей час багато зробив для економiчного та культурного пiднесення Запорожжя, для захи сту його державноï автономiï, колонiзацiï запо рiзьких степiв, поширення хлiборобства й тор гiвлi. Вiн вiдстоював права Запорожжя, задля чого неодноразово ïздив iз депутацiями до Петер бурга, намагався посилити свою владу i обмежу вав права старшини та козацьких рад. Все пере шкоджало планам уряду iмперiï щодо поширення росiйськоï присутностi в Украïнi. За вiдвагу, виявлену пiд час росiйсько-туре- цькоï вiйни 17681774 рокiв, Вiйсько Запорозьке дiстало вiд царицi подяку. Калнишевського було нагороджено орденом Андрiя Первозванного, вiн отримав чин генерал-лейтенанта. Але навiть це не змогло перешкодити остаточному знищенню Сiчi. На засiданнi росiйського уряду 23 квiтня 1775 року князь Григорiй Потьомкiн виступив iз проектом лiквiдацiï Запорозькоï Сiчi, а 4 червня за схвале ним планом стотисячне вiйсько пiд командуван ням генерал-иоручика Петра Текелi, повертаючись iз турецькоï вiйни, обступило Сiч, скориставшись тим, що Вiйсько Запорозьке ще перебувало на ту рецькому фронтi. Не маючи достатнiх сил, щоб бо ронитися, Калнишевський змушений був здати свою фортецю без бою. Загарбники пограбували вiйськову скарбницю, вiйськовi припаси, сiчовий архiв, козацьку церкву. Разом iз старшиною Петра Калнишевського було заарештовано i на пропозицiю того ж Потьомкiна Петро Калнишевський довiчно заслано до Соловецького монастиря. Тре тього серпня 1775 року Катерина II видала манi фест, у якому проголошувалося: …Нет теперь более Сечи Запорожской в политическом ея урод- стве. Всi пункти манiфесту фактично зводилися до звинувачення запорожцiв у захопленнi та присвоєннi чужоï власностi та в намаганнi створи ти незалежне управлiння. Кошовий отаман був надто помiтною фiгурою, щоб вiд нього можна було здихатися потайки. Цар ський уряд не ризикнув фiзично знищити Кални шевського, натомiсть у 1775 роцi 85-рiчного козаць кого проводиря заарештували й вiдправили до Соловецького монастиря, куди вiн прибув наприкiнцi липня 1776 року. Монастирському керiвництву було наказано утримувати його без вiдпусток, заборони ти не лише листування, але й спiлкування з iншими персонами, та тримати пiд вартою солдатiв. Протягом багатьох рокiв Калнишевський вiд бував увязнення в одиночнiй камерi, причому його контакти iз навколишнiм свiтом практично припи нилися. Камера кошового отамана була жахливим мiсцем: камяний лантух завдовжки три метри i зав вишки у зрiст людини без опалення, замiсть вiкна щiлина, забрана подвiйними гратами, подвiйнi дверi. Стiни камери завжди були вогкими й вкритими плiснявою, а повiтря задушливим. Вистачало там i пацюкiв, з якими вязню доводилося вести нескiнченну боротьбу. З цього холодного пекла Калнишевський вибирався тiльки один- два рази на рiк у Великий та Успенський пости. Тодi, пiд по силеним конвоєм, охоронцi вiдводили старого кошового до церкви, не дозволяючи йому перемовитися з кимось хоч єдиним словом. Лише за 12 рокiв Калнишевського перевели до однiєï з келiй, де було хоч трохи свiтлiше i не так волого. Порцiйних грошей отаман отримував один карбова нець на добу i це було єдиною милiстю з боку влади, бо карбованець на той час вважався великими гроши ма На заощадженi кошти вязень вiдремонтував свою келiю, а наприкiнцi життя придбав для монастиря вангелiє вартiстю 2435 карбованцiв. Нарештi за указом нового iмператора Росiï Олек сандра I у 1801 роцi 111-рiчний отаман був помилува ний i отримав право на вiльний вибiр мiсця проживан ня. За своïми лiтами i станом здоров Калнишевський зостався ченцем у монастирi, де й помер два роки по тому. До самоï кончини памятi та розуму старого козака заздрили навiть зовсiм молодi люди. Похований Петро Калнишевський на головному под в i р Соло ве цького монастиря перед Преобра- женським собором. На його могильнiй плитi викарбовано напис: Здесь погребено тело в Бозе почившего кошевого бывшей некогда За порожской грозной Сечи казаков атамана Петра Калнишевского, со сланного в сию обитель по Высочайшему повелению в 1776 году на смирение. Скончался 1803 года октября 31 дня смертию благочестивою, доброю. У 2008 роцi Помiсний собор Украïнськоï православноï церкви Киïвського Патрiархату ухватив приєднати праведного кошового отамана Катнишевського до чину святих пiд iмям Петра Багато- страждатьного. Память святого Петра Багатостраждального вшановується 14 жовтня, у день Покрови Пресвятоï Богородицi покровительки украïнського козацтва.

Петро Калнишевський orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18444


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация