СамIйло КIшка orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18254


(бл. 1530-1602) Пiсля смертi Дмитра Вишневецького запорозьким гетьманом став один iз най- знаменитiших козацьких ватажкiв Са-мiйло Кiшка. Народився вiн близько 1530 року в Каневi в родинi украïнських шляхтичiв. Десь у 1550 роцi юнак при-єднався до загонiв Вишневецького, i пiд час численних походiв набув безцiнного вiйськового досвiду. Очоливши Сiч, Кiшка вирiшив вiдкрити запорожцям шлях на море i отримав пiдтримку козацькоï громади. За переказами, саме Самiйловi Кiшцi належить заслуга створення перших козацьких чайок унiкальних невеликих суден, пристосованих для походiв рiчками та морем, швидкохiдних i маневрених. У 1568 роцi Самiйло Кiшка з побрати-мами вперше вийшли у Чорне море. З того часу турки забули про спокiйне життя… Скiльки рокiв перебував на гетьманствi цей видатний ватажок козацтва, скiльки морських походiв вiн здiйснив, наразi невiдомо. Взагалi, про життя та дiяльнiсть Кiшки ми бiльше знаємо з народних дум та пiсень, нiж з iсторичних документiв. На-приклад, тiльки завдяки фольклору вченi дiзналися про перебування гетьмана в полонi. Вони пiдрахували, що Кiшка став бранцем приблизно 1673 року, i наступнi 26 рокiв залишався прикутим до лави вес-ляра на турецькiй галерi; вороги таким чи-ном познущалися над ним: мовляв, мрiяв плавати морем от i плавай… У 1599 роцi Самiйло органiзував на галерi повстання
бранцiв. Веслярi захопили корабель i привели його до острова Тендра. Там утiкачi зустрiлися з козаками кошового гетьмана Скалозуба, якi саме розпочали похiд на Азов. Трохи перепочивши, Кiшка з товаришами повернувся на Сiч. Там зясувалося, що свiт змiнив- ся: мiж поляками та украïнцями запанувала ненависть. Украïнська шляхта, щоб не втратити своïх прав i маєткiв, сполячувалась, на землях Украïни хазяйнували польськi магнати. Селяни стали живи- ми речами крiпаками, а козакам було встановлено обмежений реєстр. Мiж самими козаками теж не було злагоди:реєстровi косо дивилися на запо- рожцiв, а тi, у свою чергу, платили реєстровим такою ж палкою любовю. I знову доля кинула Самiйла Кiшку в самiсiнький вир подiй. До Украïни дiйшла чутка, що кошовий гетьман Скалозуб загинув у Керченськiй протоцi. Тому запорожцi покликали Кiшку на Сiч i знову обрати його своïм гетьманом. Самiйло швидко зрозумiв, як за найгiрших обставин можна дiяти з користю для Украïни та козацтва. Перш за все, вiн розпорядився полагодити чайки; гетьман вирiшив знову пiти походом на Чорне море i спробувати знайти Скалозуба (з власного
досвiду Кiшка знав, що в козацькому життi буває все, i звiстка про загибель може виявитися хибною). На жаль, отамана козаки так i не знайшли. Зате добряче познущатися з туркiв; вони повер-нулися з перемогою i навiть притягли iз собою кiлька галер iз визволеними невiльниками! У 1600 роцi молдавський господар напав на Сiмеона Могилу, що був ставлеником Польщi. Коронний гетьман Замойський, який сам майже не мав армiï, вирiшив звернутися по допомогу до Вiйська Запорозького. Але Кiшка виявився дуже вправним полiтиком; вiн вичiкував, доки до козакiв не звернувся сам король. Гетьман не Церква Миколи Доброго. Сучасний вигляд вiдмовився допомогти, проте i далi тягнув час. Коли ж уряд Польщi перебував май- же у вiдчаï, не знаючи, чим за- добрити гоноровитого ватаж- ка, той дав зрозумiти: козаки вiзьмуться за зброю тiльки в тому разi, якщо кiлькiсть реєстрового козацтва не буде обмежуватися i козакам до- Козацькачайка зволять, як i ранiше, володiти землею i маєтками. I якщо королiвський уряд сплатить свою заборгованiсть лицарям степу. Пiсля молдавського походу Самiйло Кiшка намагався вiдновити морськi походи проти Ту- реччини i задля цього почав збiльшувати ко- зацьку флотилiю. Однак розпочалася польсько- шведська вiйна, i уряд Польщi втягнув козакiв у вiйськовi дiï. Гетьман дуже неохоче вирушив у похiд, але зраджувати полякiв не захотiв, ува- жаючи, що цим зганьбить себе перед вропою. На той момент Кiшка командував значним украïнсько-польським корпусом, який складав- ся з козацьких загонiв i 15 польських ескадронiв. У найтяжчих ситуацiях гетьман особисто водив своïх пiдлеглих у бiй. В однiй iз сутичок у Лiфляндiï 1602 року вiн i загинув вiд шведськоï кулi. Козаки перевезли тiло свого ватажка до Канева i поховали його там.
Коли загони Кiшки ви-рушили до Молдавiï (во-лоський воєвода саме по-встав проти турок, тож козаки залюбки допомог-ли йому), гетьман заïхав у Киïв i заклав там церкву Миколи Доброго. Таким чином невтомний вата-жок подякував Боговi за своє звiльнення з полону. Для Украïни, рiдних, друзiв i сорат-никiв вiн фактично помер. Але козацький гетьман недарма носив прiзвисько Кiшка про цього звiра кажуть, що в нього не одне, а кiлька життiв. Навiть сьогоднi важко зрозумiти, як лiтнiй козак, виснажений каторжною працею та нелюдськими умовами полону, змiг урятуватися сам, визволити товаришiв i привести ïх в Украïну.

СамIйло КIшка orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18254