СидIр БIлий orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18446


(1716-1788) Сидiр Бiлий, майбутнiй кошовий отаман Чорноморського козацького вiйська i команду вач Чорноморськоï козачоï флотилiï, народив ся у старовиннiй козацькiй родинi на територiï сучасноï Херсонщини. В молодi роки навчався у Києво- Могилянськiй академiï, пiсля чого по дався на Сiч. Вступив до запорозького товари ства, навчався в сiчовiй школi старшин, i ще юнаком за винятковi здiбностi був обраний на посаду вiйськового осавули. В цьому чинi Сидiр Бiлий брав участь у багатьох морських i сухо путних походах на Дунай i в Крим. Протягом 60-х рокiв 17 столiття Бiлий неод норазово виконував особистi доручення кошово го отамана Петра Калнишевського. У складi ко зацького посольства побував вiн i на коронацiï Катерини II. Iмператриця приязно зустрiла ко зацьку делегацiю. Сидора Бiлого як одного з найдоблеснiших козацьких офiцерiв було наго роджено золотою медаллю з портретом iмпе ратрицi з даруванням дворянського звання. Пiсля завершення росiйсько-турецькоï вiйни восени 1774 року i руйнування 1775 року За порозькоï Сiчi Сидора Бiлого звiльнили зi служ би у чинi майора, надiлили землею i призначили керiвником Новоселицького уєзда пiд Херсо ном. Утiм, невдовзi замiнили росiйським офiцером, i тодi Сидiр зайнявся господарством та громад ською дiяльнiстю. Дехто з iсторикiв й досi звину вачують його у тому, що вiн не пiшов iз бiльшiстю козакiв на Задунайську Сiч, але освiчений i розваж ливий Бiлий добре розумiвся в тогочаснiй полiтицi й усвiдомлював, що зберегти Сiч в iмперiï вже ста ло неможливим. Тому вiн вважав, що украïнське козацьке вiйсько i флот необхiдно вiдроджувати на рiднiй землi, хоч i пiд iмператорським орлом. На той час у Херсонi для майбутнього Чорно морського флоту вже будувалося нове поколiння великих вiтрильних кораблiв корветiв, фрегатiв та лiнкорiв. Будувалися кораблi для козацького флоту i на Хортицi. Сидiр Бiлий iз колишнiми за порожцями брав у створеннi флоту найактивнiшу участь, займався комплектуванням екiпажiв та ïхньою пiдготовкою. А матросов на Черномор ский флот набирать из крестьян полуденной Ма лороссии как извечных мореходов и победителей над неприятелем, вимагав у своïх наказах князь Григорiй Потьомкiн. Морський прапор Вiйська Запорозького Проте запорожцi йшли на царську службу не охоче. Всього набралося близько тисячi козакiв. ïх отаманом став вiйськовий осавула Сидiр Бiлий, а його помiчником колишнiй суддя Вiйська Запо розького Антон Головатий. Шостого квiтня 1783 року козакiв офiцiйно зарахували на вiйськову службу. Роздiлятися нове козацьке вiйсько мало на кiнноту, пiхоту та флотилiю. Вранцi 1 травня 1783 року 16 великих вiтри льних кораблiв Днiпровськоï флотилiï увiйшли в Ахтiарську гавань (нинi головна Севастополь ська бухта). Наступного дня прибула Азовська флотилiя пiд командуванням вiце-адмiрала Ф. Кло- качова. За козацьким звичаєм Сидiр Бiлий вiтав побратимiв iз Дону гарматним салютом, а потiм бен кетом на флагманському кораблi. Передавши на вимогу князя Потьомкiна Днi провську флотилiю Ф. Клокачову, Сидiр Бiлий повернувся до Херсона, де очолив будiвництво Лиманськоï гребноï флотилiï малого моря, яку ще треба було збудувати. На вiдмiну вiд севасто польськоï ескадри, ця флотилiя мала складатися з вiтрильно- гребних суден, призначених для ви садки десанту i боротьби з важкими лiнiйними кораблями. Займаючись будiвництвом суден, ота ман Бiлий одночасно розбудовував козацьке вiйсько. Бажаючих стати вiрними козаками ви являлося небагато, доки не було оголошено, що колишнi запорожцi, котрi приведуть охочих, от римають офiцерськi чини та дворянство. Тож на початку 1787 року до Сидора Бiлого приєднався колишнiй запорозький полковник Захар Чепiга з майже тисячею козакiв. Лиманська гребна флотилiя до 1787 року була збудована. Сидiр Бiлий у чинi пiдполковника став командувати ескадрою запорозьких чайок, а в груднi 1787 року украïнськi козаки перейшли до Василькiвського урочища в гирлi Днiпра, де за клали Василькiвську Сiч. На вiйськовiй радi ко шовим отаманом обрати Сидора Бiлого як одвiку водилося у Запорозькому Вiйськовi. Ота ману були присланi вiйськовi клейноди: велика бiла iз синiм хрестом корогва, булава, бунчук i перначi. Ця корогва (прапор) є основою сучасно го Вiйськово-морського прапора Украïни. Як колись Петро Катнишевський, що в цей час закутий у кайдани сидiв увзнений у Солове- цькому монастирi, Сидiр Бiлий щиро вiрив, що вiр ною службою i пролитою в боях кров можна за служити право вiльного життя на рiднiй землi. Але того, що з цього вийде, йому не судилося побачити. 7 вересня 1787 року розпочалася чергова росiйсько-турецька вiйна. Запорожцi, як i в ми нулих вiйнах, мали бути авангардом росiйськоï армiï. Але в битвi за Кiнбурнську фортецю турки направили на допомогу десантному корпусу яни чар майже чотири тисячi козакiв Задунайськоï Сiчi також на чайках. Ескадра Сидора Бiлого вийшла назустрiч ворожому десанту, але, поба чивши своïх братiв- запорожцiв, його козаки вирiшили з ними не воювати i, пострiлявши для шуму з гармат, повернулися до свого берега. Фак тична вiдмова задунайських козакiв вiд штурму позицiй росiйських вiйськ дозволила росiянам разом iз пiшими козаками скинути яничар у ли ман, чим i завершилась оборона Кiнбурна. По мста не забарилася. Турки вирiшили нанести удар у вiдповiдь, скерувавши на Лиманську флотилiю майже увесь турецький флот. Вранцi 21 травня 1788 року турецькi кораблi вийшли на рейд Василькiвськоï Сiчi i розпочали обстрiл коша Запорожцi якраз вiдбували молебень, пiсля чого, посiдали на чайки i розпочали атаку турецьких кораблiв. Турки вiдступили, а за тиждень у Днi провському лиманi вiдбулася грандiозна битва козацькоï флотилiï проти 57 грiзних бойових ко раблiв, у якiй турки втратили три лiнiйнi кораблi й змушенi були тiкати. У наступному бою поблизу Очакова в повiтря злетiли шiсть турецьких фре гатiв, три лiнiйнi корабля й понад десятка менших суден. Турецький флот був змушений тiкати, але пiд час абордажних боïв загинули 18 козакiв, май же двi сотнi потрапили в полон, а отаман Сидiр Бiлий був смертельно поранений картеччю. Не допомогли й кращi лiкарi за кiлька тижнiв ко шовий помер i був похований за старим запорозь ким звичаєм пiд гарматну пальбу в Оле- ксандрiвськiй церквi Кiнбурнськоï фортецi. Над його труною з непокритими головами стояли росiйський полководець Олександр Суворов, Ан тон Головатий i контр- адмiрал Пол Джоне, сла ветний Чорний корсар, майбутнiй засновник вiйськово- морських сил Сполучених Штатiв Аме рики, що на той час командував вiтрильною ескад рою Лиманськоï флотилiï.

СидIр БIлий orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18446