ЗахарIй ЧепIга orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18450


(1726-1797) Захарiй Чепiга народився в сiмï козацького старшини, що походив iз вiдомого у Гетьманщинi старовинного роду Кулiшiв. Освiти майбутнiй кошовий отаман Чорноморського козацького вiй ська не отримав узагалi нiякоï. На Сiч вiн прибув тодi, коли йому вже виповнилося 24 роки саме там вiн i отримав своє прiзвисько Чепiга, пiд яким увiйшов до iсторiï. У жовтнi 1769 року Захарiй, незважаючи на вiдсутнiсть освiти, уже обiймав посаду полковни ка Протовчанськоï паланки сiчовоï терито рiальноï одиницi, до якоï належали понад трид цять сiл над рiчками Орiль та Протовча з центром у мiстi Личкiв. На чолi своïх воякiв вiн зiграв ви датну роль у розгромi туркiв бiля гирла Днiстра та взяттi Очакова. Пiсля зруйнування Сiчi у 1775 роцi Чепiга, як i бiльшiсть козацьких вiйськових дiячiв, отримав вiдставку у ранзi капiтана росiйськоï армiï i дея кий час присвятив власному господарству. Але господарювання виявилося не до смаку цiй до мозку кiсток вiйськовiй людинi. У 1783 роцi за на казом Григорiя Потьомкiна колишнiй управитель Протовчанськоï паланки зробив спробу створити Першi операцiï чорноморських козакiв у вiйнi 1787 1791 рокiв вiдбувались навколо Бузького лиману та Очакова. Чепiга безпосередньо очолював кiннi загони чорноморських козакiв. Пiсля загибелi кошового Сидора Бiчого в битвi в Очакiвському лиманi сiчове товариство обрало наступником свого отамана Захарiя Чепiгу. Новий отаман пiд час боïв пiд Хаджибеєм, Аккерма ном, Бендерами, Iзмаïлом виявив себе як хоробрий i розум ний командувач. Недарма цього старшину дуже високо цiнував знаменитий полководець Олександр Суворов. У 1788роцi в одному з походiв Чепiга у бою був тяжко по ранений турецькою кулею у праве плече. Пiд час штурму Iзмаïла вiн дуже вдачо керував дiями однiєï зi штурмових колон i сприяв захопленню могутньоï фортецi з боку Ду наю. Пiсля переходу через Дунай у битвi при Бабадазi полк Захарiя Чепiги, перебуваючи в авангардi разом iз ка теринославським, бузьким полками i загонами донських козакiв, брав участь у розгромi турецького вiйська. Чепiга захопив 11 гармат, бунчуки та весь обоз 23-тисячного турецько-татарського вiйська. За доблесть, виявлену пiд час цiєï кампанiï, його було нагороджено орденами Свято го Георгiя Переможця, Святого Володимира i почесною золотою зброєю, прикрашеною дiамантами.
I. Айвазовський. Комишi на Днiпрi з колишнiх запорозьких козакiв
волонтерськi когорти, але вона виявилася досить невдалою. Лише пiд
час подорожi iмператрицi Катери ни II Тавридою 1787 року той-таки
Потьомкiн представив ïй колишнiх запорозьких старшин, i серед
них Захарiя Чепiгу. Пiд час цiєï зустрiчi козаки отримали
дозвiл створити вiйськовi фор мування з колишнiх запорожцiв на
росiйськiй службi так зване Вiрне вiйсько чорномор ських козакiв, iз
наданням для його воякiв пев них привiлеïв. Це подiяло, i
кiлькiсть чорномор ського козацтва почала швидко зростати. Пiсля
переселення за наказом iмператрицi чор номорських козакiв на Кубань
(1792) Захарiй Чепiга займався адмiнiстративними та господар ськими
справами вiйська, брав участь у розбудовi кубанського кордону. Саме
вiн вибрав мiсце для за снування майбутнього мiста Катеринодар. У
1794 роцi вибухнуло повстання у Польщi, й два козацькi полки пiд
проводом Чепiги було вiдряджено до вiйська, яким керували Микола
Рєпнiн та граф Суворов. За участь у штурмi вар шавського
передмiстя Прага Чепiгу було нагород жено орденом Святого Володимира
2-го ступеня. Повернувшись на Кубань, отаман продовжу вав займатися
влаштуванням вiйська на нових територiях. Утiм, виснажений походами i
тяж кою хворобою, 14 сiчня 1797 року Захарiй Чепiга помер i був
похований на тому мiсцi, де згодом був зведений Катеринодарський
собор. Зберiгся опис церемонiï похорону кошового отамана,
складений вiйськовим писарем Ти мофiєм Котляревским. Труну
отамана везли на колiсницi, запряженiй шiстьма вороними кiньми, по
обидва боки його йшли по шестеро старшин iз запаленими свiчами,
спереду несли кришку iз хрестоподiбно покладеними на неï двома
шабля ми, подарованими царицею Катериною II й кня зем Потьомкiним.
Поруч вели двох улюблених верхових коней Чепiги й на подушечках iз
зеле ного сукна несли його нагороди. Усi вiйськовi регалiï
супроводжували кошового в останню путь. Дванадцять разiв процесiя
зупинялася, i дванадцять разiв вiйськовий священик читав
вангелiє, пiсля чого пiшi й кiннi козаки палили зi своïх
рушниць, а пушкар стрiляв iз гармати. Пiд гарматний салют труна
доблесного воïна була опущена в могилу…

ЗахарIй ЧепIга orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18450